Ваш кошик порожній :(
Облаштування території біля свого будинку чи дачної ділянки завжди було актуальним питанням. Створення красивого ландшафту має поєднуватись ще й з практичністю - майданчик для паркування автомобіля, доріжки тощо не погано було б облаштувати один раз і не відновлювати їх щороку. Залити ділянку бетонною плитою – не гарно. Укласти асфальт – шкідливо здоров'ю. Оптимальним варіантом буде плитка тротуарна. Це і красиво, і практично, і не завдає жодної шкоди ні здоров'ю, ні комфорту.
Сучасний ринок пропонує дуже широкий асортимент цього матеріалу. Плитка відрізняється за розмірами, формою, товщиною. Не маловажна відмінність за якістю, від якої залежить довговічність даного покриття. Але, як правило, якість плитки можна визначити її вартістю.
На якості матеріалу заощаджувати не можна. А ось на виконанні робіт заощадити цілком можливо. Якщо відмовитись від послуг будівельних фірм або бригад і виконати укладання тротуарної плитки своїми руками. Тим більше, що складнощів у цьому немає жодної.
Підготовка до роботи
Як у будь-якій іншій роботі починаємо все найбільше зі звичайної підготовки. Для початку запасаємося матеріалом та інструментом.
Вибір плитки обмежується лише вашим смаком. Якість плитки, на жаль, перевірити можна лише часом. Єдине, що можна побачити відразу – це цілісність лицьової поверхні. Вона не повинна мати вибоїни, раковини чи сколи. Якщо плитка вже на момент продажу має пошкодження поверхні, то зиму вона навряд чи переживе цілою. Погана якість тротуарної плитки проявляється навесні. Якщо у поверхні плитки є мікротріщини, у них потрапляє вода, яка при замерзанні руйнує поверхню.
Крім самої, для роботи знадобиться пісок та цемент. З інструментів – болгарка з алмазним диском, гумова киянка, лопата та трамбування.
Саме по собі укладання плитки це найпростіше у роботі. Набагато складніше підготовка основи під плитку. Укладається плитка на суху суміш піску із цементом. Якщо шар цієї суміші буде маленьким – через нього почне пробиватись трава вже наступного року після укладання. Якщо шар піску буде достатнім, щоб затримати рослини, але не досить добре утрамбованим – це призведе до того, що плитка почне провалюватися місцями і вже наступної весни вся поверхня буде хвилястою, якою б вона не була при укладанні.
Найоптимальнішим варіантом буде бетонування поверхні, з використанням арматурної сітки. При такому підході, навіть якщо ґрунт і просяде небагато, плитка залишиться на своєму місці і збереже рівність поверхні. Але такий підхід дуже радикальний і невиправдано витратний, як за вартістю матеріалу, так і за витраченим часом на роботи.
Вирівняти та підготувати майданчик під укладання можна і менш витратним способом, використовуючи простий пісок. Для цього розсипаємо пісок (без цементу) по своїй площі майбутнього укладання і добре його утрамбовуємо. Товщина утрамбованого піску має бути не менше 10см.
При цьому слід стежити за рівнем. Вирівнюємо горизонтальну площину вже цьому етапі. У питаннях ландшафту рідко вдається витримувати точно горизонтальний рівень поверхні, і цього не потрібно. Готова поверхня обов'язково повинна мати ухил для стоку води. Але треба одразу перевіряти весь ухил майданчика. У результаті площина може бути з ухилом, але при цьому рівний. Для вирівнювання цієї площини можна використовувати правило або довгу рейку. При розрівнюванні піску немає сенсу доводити поверхню до ідеалу.
В якості трамбування у професійній роботі використовують трамбувальні машини. Для великих площ це не просто розкіш, а справді засіб для виконання якісної роботи. Але на малих обсягах можна обійтися без неї. Трамбування можна зробити самостійно. Для цього беремо брус розмірами не менше 50х50 мм (квадратний або круглий), прибиваємо до торця бруса квадрат із фанери, розмірами приблизно 40х40 см.
При вирівнюванні поверхні шар піску може бути досить великим. Трамбувати слід шарами товщиною близько 5 см. Потім насипати шар і ще трамбувати. На цьому етапі трамбування багато не буває. Для перевірки якості трамбування (кожного шару) можна використовувати власну вагу. Якщо нога людини (з середньою вагою 70-90 кг) не продавлюється у пісок – цього рівня трамбування достатньо.
Що необхідно придбати для укладання тротуарної плитки:
код: 30904
Встановлення бордюру
Саме укладання плитки починається з установки бордюрів, якщо майданчик не впирається в будь-яку стінуабо інший упор. Для бордюру викопується траншея з підсипанням піску на її дно. Таким чином, щоб шар підсипки був не менше 5 см і при цьому сам бордюр ставився на утрамбовану підсипку і досягав необхідної висоти. Для розрахунку цієї висоти беремо до уваги висоту самої плитки + 2 см на суміш піску з цементом під плиткою + висоту, на яку повинен височіти бордюр над готовою плиткою.
По ширині траншея має бути на 10 – 20 см ширше, ніж товщина бордюру. Дно траншеї засипаємо сумішшю пісок + цемент у співвідношенні приблизно 1:12, товщина підсипки не менше 5 см. Встановлюємо бордюр на це підсипання, вирівнюємо по шнуру. Зафіксувати бордюр у траншеї рекомендується цементно-піщаним розчином марки М150 (приблизне співвідношення піску/цементу – 1:4).
Далі подальші роботи рекомендується виконувати після затвердіння розчину, тобто наступного дня. Прискорення цього етапу може знизити якість роботи. При укладанні плитки бордюр зміститься, якщо розчин не встиг затвердіти. Порушення цілісності розчину призведе до утворення тріщин, у які потрапляє вода. Взимку ця вода замерзне.
Якщо дійсно потрібно скоротити час на цьому етапі, замість розчину можна засипати траншею з бордюром сухою сумішшю цементу і піску в такому ж співвідношенні, як і для розчину і добре її затрамбувати. Але якість і довговічність при такому варіанті значно знизиться.
Перш ніж починати саме укладання плитки, після встановлення бордюрів рекомендується залити весь майданчик водою (можна це зробити коли розчин на бордюрах тільки схопився, але ще не висох остаточно). Мокрий пісок ущільнюється набагато краще ніж сухий. У результаті ці дії забезпечать дійсно щільну та міцну основу для плитки. Наступного дня можна укладати плитку.
Укладання плитки
Як уже говорилося: плитка укладається на суху суміш цементу з піском у співвідношенні приблизно 1:12. Готуємо цю суміш, розсипаємо її рівномірним шаром за місцем укладання, невеликою площею, таким чином, щоб у процесі роботи по цій суміші на тупцювати. Товщина цього шару має бути приблизно 4-5 см.
Перша плитка укладається біля бордюру та пристукується гумовою киянкою, вирівнюється по потрібній висоті. При цьому удари мають бути не сильними – трохи більше, ніж сама вага киянки. Вбивати плитку потрібно доти, доки вона опускається. Цементно-піщана суміш під нею ущільнюється до товщини приблизно 2 см, якщо основа була зроблена якісно.
Занадто сильні удари призведуть до того, що широка, але тонка плитка просто лусне, а товста плитка типу «бруківка» почне заглиблюватися в раніше підготовлену основу з піску. Оскільки площа цієї плитки не велика, а пісок під нею утрамбований, її поглиблення призведе до вичавлювання піску навколо плитки нагору.
До того ж поверхня вже вирівняна в площині і якщо сильними ударами по плитці її порушувати, то подальше вирівнювання поверхні плиткою буде дуже скрутним.
Друга та наступні плитки укладаються впритул до попередньої. Технологія укладання така сама. З періодичністю вся площина перевіряється на предмет рівності за допомогою правила, але якщо основа рівна і добре утрамбована, і при укладанні плитки вона не порушується сильними ударами, то перевірка площини стає простою формальністю.
На що слід звернути увагу під час укладання, так це на рівномірність шару цементно-піщаної суміші, на яку укладається плитка.
На завершення роботи, коли плитка вже викладена, зверху на неї висипається та сама суміш, на яку проводилося укладання. Потім вона просто змітається з плитки щіткою, віником або м'якою мітлою. Метою цієї дії є заповнення швів та порожнин між плитками даної сумішшю. Можна всю поверхню змочити водою, стежачи, щоб потік води не вимивав суміш зі швів. А можна просто дочекатися дощу. Навіть якщо плитка укладена під навісом, вологості повітря під час дощу буде достатньо, щоб суміш затверділа.
