Ваш кошик порожній :(
Будівництво великих будинків пов'язане із численними складними розрахунками. Перш ніж розпочати будівництво, потрібна наявність повного комплекту всієї проектної документації, з наявністю всіх розрахунків, точним вибором матеріалу, визначенням марок, категорій, розмірів. Чим більший будинок, тим серйозніший підхід до будівництва.
Але збудувати невеликий дачний будиночок, лазню або прибудову на своїй присадибній ділянці – справа не настільки хитра, як може здатися спочатку. Будь-якому «домашньому» майстру буде під силу, якщо озброїтися необхідними знаннями: як, що й навіщо? І головне – з чого почати?
Звісно розпочинати будівництво потрібно з фундаменту. Запорука надійності будь-якої споруди – міцна основа. Уся надійність будівлі залежить від надійності фундаменту. Тому так важливо правильно вибрати тип фундаменту. Вони бувають стовпчасті; стрічкові; плитні та пальові. Найпоширеніший тип – це стрічковий. Менш поширений, але також популярний тип плитний. Створення того й іншого не викликає непереборних труднощів. Ми докладно розповімо, як виготовити фундамент крок за кроком.
Що потрібно знати, перш ніж розпочати?
- Фундамент має бути абсолютно водозахищеним. Для виготовлення не можна використовувати матеріали, які вбирають воду або руйнуються від вологи. Наприклад, цеглу можна використовувати тільки залізняк (перепалена червона цегла). Також необхідна гідроізоляція, що відсікає прямий контакт фундаменту з ґрунтом і не допускає проникнення води. Це може бути руберойд, склоізол або товстий поліетилен. Єдина можливість не використовувати гідроізоляцію фундаменту – це додавання гідрофобізаторів до бетону, що роблять поверхню водовідштовхувальної.
- Страшний ворог фундаменту – це промерзання ґрунту. Розширення льоду в ґрунті під фундаментом буквально видавлює його на поверхню, що
призводить в кінцевому підсумку до незворотних руйнувань. Дрібно заглиблений фундамент не можна залишати на зиму, його потрібно одразу
«притискати» вагою стін та покрівлі. Але краще робити заглиблення фундаменту нижче рівня промерзання ґрунту. Для східної України це не нижче
1м.
Для економії матеріалу при виробництві стрічкового фундаменту можна використовувати комбінований тип: стовпчасто-стрічковий. При такому варіанті в траншеї стрічки глибиною 30-40см, пробурюють поглиблення на глибину 1-1,5м. у поглибленні розміщується арматура, яка зав'язується з арматурою стрічки. Потім усе це заливається бетоном. Такий варіант витратніший, ніж простий дрібно заглиблений фундамент, але дешевше, ніж вся стрічка на метрову глибину.
Для обчислення всіх параметрів і характеристик матеріалів для фундаменту проводять складні розрахунки, в яких враховуються тиск на грунт (середня вага будівлі з вагою самого фундаменту) і середній тиск з боку грунту в період промерзання (враховується глибина промерзання, тип грунту і склад грунту).
Для дрібного будівництва на своїй присадибній ділянці можна взяти певний усереднений варіант, спираючись на
досвід будівельників:
- Цегла – залізняк, марки не нижче М150
- Бетон – марки не нижче М200 (для виготовлення використовується цемент ПЦ-400, ПЦ-500)
- Арматура діаметром 12-14мм для горизонтальної сітки та 8-10мм для вертикальної (бажано рифлена).
рекомендуємо для приватного будівництва придбати:
Підготовка майданчика, виїмка ґрунту
Виготовлення фундаменту починається з розмітки, хоч як банально це звучить. Тут важливо звернути увагу на прямі кути та ухил на майданчику. Розмітка робиться по осьових лініях (середини від товщини майбутніх стін). За межами необхідного майданчика вбиваються коли та натягуються шнури, що позначають загальний розмір і розташування майбутньої будови.
При виготовленні плитного фундаменту можна позначити лише зовнішні межі. Враховуючи, що весь фундамент по периметру повинен бути товщим за стіни приблизно на 10см (якщо вся будова має розміри 1х1м по зовнішніх межах, то фундамент повинен мати розміри 1,2х1,2м).
При побудові стрічкового фундаменту розмітка робиться для всіх несучих стін. Так само стрічка фундаменту повинна бути ширшою за товщину стіни на 20см (по 10см з кожного боку стіни). Якщо стіни будуть викладені в півцегли (12см + 6см на штукатурку = 18см), то фундамент має бути шириною 40 см (це мінімальна ширина для стрічкового фундаменту).
Весь майданчик потрібно розчистити від будь-якої рослинності, знімаємо приблизно 10см ґрунту. Визначаємо нижню точку щодо горизонтального рівня для визначення глибини траншеї. І починаємо виїмку ґрунту.
Для плитного фундаменту викопуємо котлован по всій площі будинку (з додаванням 10см з кожного боку), на глибину нижче за глибину промерзання грунту (плюс 20см) – не менше 1,5м.
Причому глибина розраховується на місці найнижчої точки. Дно котловану має витримувати горизонтальний рівень.
Для стрічкового фундаменту викопуємо траншеї завширшки не менше 40см, на таку ж глибину – 1,5м на місці нижньої точки. Дно траншей також має витримувати горизонтальний рівень, але, на відміну від плити, тут може допускатися певна похибка.
Для фундаменту малого заглиблення, проробляємо все те саме, але на глибину не менше 30см. Відразу варто уточнити один момент: не рекомендується робити плитний фундамент з малим заглибленням, або його необхідно буде посилювати по міцності в два рази (товща арматура в більшій кількості). Оскільки проблема виникає в тиску з боку ґрунту, чим більша площа тиску – тим більша сила руйнування.
І для плити, і для стрічки можна використовувати комбінований тип фундаменту. Для цього викопуємо котлован чи траншеї завглибшки 30см. Потім зовнішніми кутами, на місцях примикання або перетину стін, і посередині стіни у разі її великої довжини, пробурюємо поглиблення глибиною 1,5м. Відстань між ними має бути 1-2м, не більше. Зручніше це зробити після влаштування піщаної подушки.
Влаштування піщаної подушки та опалубки
Дном котловану або траншеї обов'язково влаштовується піщана подушка. Це шар піску (можна пісок, перемішаний з дрібним щебенем), добре утрамбований. Товщина подушки має бути 20-30см. Для якісного трамбування, пісок можна намочити водою. Мінімально необхідний рівень щільності піску можна визначити власною вагою – шар піску ніяк не повинен просідати, деформувати і таке інше, під вагою дорослої людини.
Піщана подушка дає деяку амортизацію фундаменту та зменшує дію руйнівних сил у зимовий період. Бажано, щоб площа подушки була більшою за площу фундаменту, але для дрібного будівництва буде достатньо площі виритого котловану.
Опалубка це окрема важлива частина у виробництві фундаменту. Виготовити опалубку можна з листів фанери, дошок або інших підручних матеріалів. Головне, що необхідно враховувати – опалубка має бути добре закріплена і не мати щілин, через які витікатиме бетон (потрібно виключити навіть дрібні щілини та отвори).
В ідеальному варіанті листи фанери встановлюються від самого дна котловану або траншеї та піднімаються на висоту всього фундаменту (не менше 30см від рівня ґрунту). Більш бюджетний варіант - встановити опалубку від рівня ґрунту, дозволивши стінкам траншеї служить опорними стінами для бетону. Але тут можна втратити на кількості бетону, оскільки краї траншеї навряд чи вийдуть з точними розмірами. Але це, як кажуть, майстер вирішує сам.
Листи фанери встановлюються на своє місце, між собою зшиваються брусом (не менше 40х40мм) із зовнішнього боку. Зшивний брус, один із них, потрібно закріпити по верхній межі фанери. Друге необхідно закріпити знизу. Якщо висота опалубки вище ґрунту більше 0,6м – необхідний третій зшивний брус посередині. Знизу можна поглибити фанеру в землю і встановити клини (при необхідності), які забезпечують надійний упор листа в стіну траншеї. Важливо пам'ятати, що при заливанні бетону тиск на листи опалубки буде не маленьким.
Опалубка, яка знаходиться вище ґрунту, зміцнюється опорним брусом. На відстані від 50см від краю траншеї, в землю вбиваємо опорна арматура (це може бути, наприклад, металева труба). Опорний брус повинен однією стороною упиратися в цей упор, іншим кінцем упиратися у верхній брус зшивний на опалубці.
У випадку зі стрічковим фундаментом, протилежні стінки опалубки зверху з'єднуються брусом. Але це краще робити після того, як буде виготовлена армуюча сітка всередині траншеї.
Після того, як опалубка виставлена і закріплена, рекомендується вкрити її всередині поліетиленовою плівкою. Це не обов'язково, але в цьому є певний сенс:
- Це додаткова гідроізоляція фундаменту. Бетон не дуже боїться вологи та здатний зберігати свої якості, дуже довго, перебуваючи у воді. Але все ж таки звичайний бетон, в який не додані гідрофобізатори (водовідштовхувальні добавки), вологу все ж таки вбирає. Взимку ця волога замерзає, тим самим руйнуючи поверхню. Тож гідроізоляція зайвої ніколи не буває.
- Це дасть можливість після затвердіння бетону дістати фанеру. Якщо траншея викопана без запасу простору, і фанера впирається прямо в землю, дістати її після того, як бетон всередині закам'яніє, буде дуже проблематично. Поліетиленова плівка не дозволить бетону прилипнути до фанери та забезпечить її ковзання.
- Нарешті плівка перекриє можливі щілини та отвори в опалубці (особливо якщо опалубка виконана з дошки) та не дозволити витікати бетонному розчину. Це запобігатиме перевитраті матеріалу.
Для виготовлення опалубки знадобляться такі матеріали:
Виготовлення сітки з арматури.
Найважливішим моментом у заливанні бетону є армування. За своїми характеристиками бетон дуже міцний матеріал на стиск, здатний витримувати великі навантаження. Але він тендітний на злам. Міцність фундаменту, як і будь-якої іншої бетонної конструкції, забезпечує саме арматура. Бажано використовувати рифлену арматуру. Вона міцніше фіксується в самому бетоні, що забезпечує збільшення міцності всієї конструкції.
Основне навантаження піде на арматуру, розташовану горизонтально. Тому поздовжня арматура має бути з мінімальними з'єднаннями та товщиною не менше 12мм. Вертикально розташована арматура служить для зв'язування всієї сітки та особливого навантаження не несе. Тут можна використати арматуру 8-10мм діаметра.
Важливо знати, що арматура в бетоні не тільки не повинна виходити за межі плити, але навіть підходити до кордонів заливки. Будь-який край арматурної сітки, як поздовжня арматура, так і торці прутків, повинні розташовуватися в бетоні з мінімальною відстанню до краю - 1,5см. Встромляти арматуру в землю перед заливкою взагалі неприпустимо.
Це зумовлено, по-перше забезпеченням необхідних характеристик міцності бетонної конструкції. По-друге, метал арматури схильний до корозії, а бетон ні. Арматура, що виходить за кордони, стане причиною руйнування, коли почне іржавіти.
Для донної плити роблять подвійну сітку якщо товщина плити 20см і більше. При цьому нижня сітка виготовляється з товстої арматури, а верхню сітку можна зробити з 10-міліметрової. Для дуже маленьких будівель, типу альтанка, можна робити плиту в 10 см, але для таких будівель розумніше зробити стрічковий фундамент, а не плиту. А враховуючи також, що тиск з боку ґрунту на плиту матиме більш руйнівні наслідки – донна плита має бути не менше ніж 20см.
Зв'язується сітка за допомогою тонкого сталевого дроту (її так і називають – в'язальний). Розкладається поздовжня арматура на відстані 20см одна від одної. На неї укладається поперечна, з такою самою відстанню. Перетини зв'язуються дротом. Слід зазначити, що арматура для бетонних конструкцій не зварюється. З'єднання прутків арматури повинні зберігати можливість мінімального руху.
Верхня сітка для плити робиться так само з таким же розміром комірок - 20х20см. Коли обидві сітки готові, нижня піднімається від основи на 5см і укладається на підкладки. В ідеалі, ці підкладки мають бути виготовлені з бетону. Можна використати натуральний камінь. Не рекомендується використовувати цеглу. Використання дерев'яних підкладок взагалі неприпустимо.
До нижньої сітки прикручуються вертикальна арматура, висотою менше товщини плити приблизно на 6см. Ось тут можна застосувати зварювання. Самі вертикальні стійки можна приварити до нижньої та верхньої сітки. Кількість стійок і відстань між ними повинна бути достатньою, щоб по верхній сітці можна було спокійно пройти і вона не впала б і не прогнулась (приблизно вертикальні стійки повинні утворювати квадрати 50х50см).
Товщина бетону від нижньої межі плити до арматури нижньої сітки – 5см. Від верхньої межі плити до верхньої сітки арматури – 2-3см. Торці прутків не повинні доходити до опалубки мінімум на 1,5см, так само як і торці вертикальних стійок, до нижньої та верхньої меж.
Для стрічкового фундаменту сітка дещо відрізняється, але суть залишається такою самою. У самому низу розташовується дві товсті арматури з відстанню 25-30см. до них прикручуються вертикальні стійки з тонкої арматури, з відстанню між собою 30см. До вертикальних стойок, на висоті від нижньої арматури ті ж 30см, прикручується другий ряд поздовжньої товстої арматури. І так далі, утворюю сітку з розміром комірок на вертикальних сторонах 30см.
Кількість горизонтальних рядів залежить від висоти фундаменту. З усіх боків арматурна сітка має бути залита бетоном завтовшки: 5см знизу; 2-3см зверху; 2-5см по боках.
Сітку для стрічкового фундаменту, для зручності можна скручувати окремими секціями і потім опускати готові секції в траншею. Але між собою секції також мають бути пов'язані дротом.
В'язати арматуру можна з використанням звичайних плоскогубців. За невеликого досвіду можна використовувати спеціальний гачок, можна використовувати звичайний цвях. Вся технологія не викликає складнощів, досить небагато практики.
- Складаємо шматок в'язального дроту вдвічі і накидаємо на перетин арматур, роблячи перехрестя петлі та хвоста.
- У петлю продаємо гачок і провертаємо, захопивши кінцем гачка хвіст дроту.
- Продовжуємо прокручувати гачок, затягуючи петлю. Важливо не перестаратися, щоб дріт не луснув. Але це вже справа досвіду.
Армирование можно выполнить легко и просто с таким инструментом:
Приготування бетону, заливання
Опалубка виставлена та закріплена, арматурна сітка зав'язана, настав час замішувати бетон. Відразу варто зазначити, що бетон можна замішувати і в ручну, використовую велике корито (бажано металеве) та звичайну совкову лопату. Але це буде набагато важче, ніж заміс звичайного розчину без щебеню. Тому краще, все-таки розжитися бетономішалкою.
Пропорції для приготування бетонного розчину обчислюються за складною формулою, враховуючи фракцію піску, щебеню та марку цементу. Вся суть полягає в тому, щоб не допустити утворення дрібних порожнин між частинками цементу і піску. Великий пісок потрібно брати у меншій кількості, дрібний у більшому. Щебінь забезпечує основну міцність бетону. Все це дуже важливе при зведенні багатоповерхового будинку.
Знову ж таки, спираючись на досвід різних будівельних бригад, для не особливо серйозного будівництва, можна взяти середні показники: 1 частина цементу марки ПЦ500; 3 частини піску; 5 частин щебеню фракцією 5-20мм (найпоширеніший).
Кількість води визначається дослідним шляхом. Готовий розчин повинен розтікатися, а не звалюватися купками, але слід розуміти, що занадто багато води призведе до погіршення загальних характеристик. Тому потрібна, що називається «золота середина».
В якій черговості, що засипатиметься, технічно значення не має, головне, щоб усі компоненти добре перемішалися. Але з погляду полегшення процесу рекомендується спочатку заливати в бетонозмішувач воду, потім при включеному двигуні засипати по черзі цемент, пісок щебінь.
Сама заливка не представляє якихось складностей чи хитрощів. Єдине, на що слід звернути увагу, це необхідність виганяти повітря з товщі залитого бетону. Через густоту розчину, наявності щебеню, при заливанні всередині можуть утворюватися повітряні бульбашки. Після висихання вони утворюють порожнечі, що може значно знизити якості міцності бетонної конструкції.
При заливанні плити процес ущільнення відбувається сам собою. Просто, для розрівнювання та рівномірного розподілу розчину доводиться ходити по арматурній сітці. Вібрація арматури забезпечує вихід повітря.
А ось при заливанні стрічкового фундаменту необхідно використовувати електричну вібраційну установку. Як альтернатива цьому устаткуванню,
підійде довгий брус. Коли бетон уже залитий, але ще не почав загусати, брусом «проштрикують» усю товщу бетонної заливки, таким чином
виганяючи можливе повітря та ущільнюючи бетон.
Слід зазначити, що заливка повинна проводитись одним заходом. Не можна допускати,
щоб одна частина фундаменту висохла, а потім доливати другу частину. Але якщо такий варіант неминучий, варто зробити з'єднання частин не
прямим, а діагональним. Край заливки повинен утворювати ухил 450. Прямий вертикальний стик може дати тріщину по всій глибині фундаменту, а прямий горизонтальний стик може стати причиною розшарування. І те, і інше згубно для міцності всієї конструкції.
Висихання бетону не повинно бути різким. Якщо роботи проводяться влітку, за спекотної погоди, готовий фундамент необхідно постійно поливати водою протягом одного дня. Можна вкрити готовий фундамент мішковиною або будь-якою тканиною і просто стежити, щоб тканина не пересихала.
Якщо під впливом високої температури повітря верхній шар бетону висохне занадто швидко, при висиханні внутрішнього шару, вихід вологи буде розривати поверхню. Цим пояснюються поява тріщин.
Висихання бетонного фундаменту відбувається приблизно добу. Повне закам'янення відбувається за 30-45 діб. Подальше будівництво на фундаменті можливе лише після повного затвердіння бетону, тобто через 1,5 місяці. Та при фундаменті малого заглиблення, до часу промерзання грунту, стіни та покрівля споруди мають бути на своєму місці.
